Для мене на данному етапі життя й перебування в малій церкві найбільш актуальною темою є віра.

ЧИ ЗНАЙДЕ ІСУС ВІРУ?

1) Віра в Бога

«1 Він розповів їм притчу, як треба завжди молитися і не занепадати духом,

2 кажучи: Був один суддя в якомусь місті, що Бога не боявся і людей не соромився.

3 Була ж у тому місті вдова, що приходила до нього й казала: Захисти мене від мого супротивника.

4 А він не хотів того досить тривалий час. Згодом сказав собі: Хоч і Бога не боюся, і людей не соромлюся,

5 але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не докучала мені.

6 І мовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.

7 Чи ж Бог не захистить своїх обранців, що кличуть до нього день і ніч, чи баритиметься до них?

8 Кажу вам: оборонить їх негайно. Одначе Людський Син, як прийде, то чи знайде віру на землі?»

(Вiд Луки 18:1-8)

Суддя неправедний, бо не боявся Бога. Згідно з 2-ою Хронік 19:5-7 суддя мав боятись Бога, і тому мав чинити справедливий суд. Цей суддя не був таким, і не було справедливим його правосуддя по відношенню до вдови. До того ж він особливо не переймався що про нього скажуть люди.

Вдови і сироти – на той час найменш захищені верстви населення. Вдову міг захистити лише справедливий суд, якого якраз і не було. Їй нічого не залишалось як докучати й переконувати суддю.

Як видно, наполегливість й невідступність впливає навіть всіх людей.

Згадується анекдот з дитинства про Мауглі.

Мауглі запитує у Мудрого Ка: «Мудрий Ка, ти зможеш дістати той банан?» Ні, мудрий Ка не може дістати того банану

«Мудрий Ка, а чи зможе Багіра дістати той банан?» Ні, Багіра не може дістати того банану

«Мудрий Ка, а чи зможе Балу дістати той банан?» Ні, Балу не може дістати того банану

«Мудрий Ка, а чи зможе Мауглі дістати той банан?» Мауглі? Мауглі дістане той банан. Мауглі кого хоч дістане…

Наполегливість і невідступність впливає й на Бога.

Ісус звернув увагу: «Якщо вже неправедна людина готова захистити, то тим більше люблячий, милостивий і праведний Бог захистить і дасть те, що ми просимо».

Бог іноді може забаритися з відповіддю. І тоді ми втрачаємо віру.

Коли Ісус повернеться чи знайде він віру? Чи ми будемо ще мати віру? Яку віру? Віру, яка буде стимулювати нас бути наполегливим і невідступним в молитві.

Люди в світі втратять віру…

Учні Христа втрачають віру…

Віру втрачали: Авраам, Мойсей, Ілля, Іван Хреститель, Фома та деякі інші учні Христа, але вони знаходили віру і дехто з них стали людьми віри.

Моя боротьба за віру – це мій батько… Мені найважче вірити, що він стане учнем Христа. Легше вірити в будь-кого, але не в нього. Проте зараз він почав читати Біблію. Я сам мало вірив, що це станеться. Я маю вірити в свого батька. Ми маємо вірити в людей.

Ми – в невеликій церкві, останнім часом ми бачимо не так багато чудес, не так багато людей, як нам хотілось, хреститься, дехто розчарований в собі, у відносинах з іншими, не вдається знайти гарну роботу, подругу чи друга…

Ці всі фактори підривають нашу віру. Та ми маємо боротися за нашу віру. Адже Ісус шукає людей з вірою.

Але подивіться з іншого боку – те, що ВИ сидите в цьому залі це вже диво. (Акцент на слові «Ви», а не на слово «залі»))) ). Адже хтось молився за вас або шукав вас. Те, що ваше життя змінилося – це вже диво.

В Києві на конференції лідерів малих груп я поділився історією про навернення нашого Юри Терещука. Люди були натхненними. Ця історія справді надихаюча. Богу знадобилося 8! Років, щоб Юра був готовим нарешті стати учнем Христа, покаятись і хреститись. Хіба це не диво?

Мене також зараз надихають новини про двох братів з моєї колишньої малої групи в Києві. Один із них теж щоб стати учнем пройшов довгий шлях – 8 років. Він вперше прийшов на зібрання церкви ще в підлітковому віці. Лише півтора роки тому він хрестився. Але його перші роки як послідовника Ісуса була вкрай тяжкими. Згадую, як ми зустрічалися молитися разом. Час від часу я по півгодини надихав його молитися… Постійно закликав боротися за праведність. І ось зараз він є досить активним учнем.

Інший брат з колишньої малої групи теж був «складним». Пам’ятаю, як мій товариш, будучи його наставником, час від часу ділився труднощами у відносинах з ним. Відчувалось, що з ним багатьом було тяжко. Він не зовсім з повагою ставився до наставників. Мені було трохи боязко, коли він перейшов в мою малу групу. Але Господь зробив диво, змінивши його серце і характер. Згодом ми з ним навіть подружились. А зараз він амбітний лідер малої групи.

2) Віра в ближнього

«8 Хто копає яму, сам упаде до неї. Хто валить мур, того вкусить гадюка.

9 Хто вириває каміння, може надірватись. Хто коле дрова, наражується на небезпеку»

(Екклезіяст 10:8-9)

Принцип простий:

Копаєш яму – сам можеш в неї потрапити,

Колеш дрова – можеш поранитись,

шиєш голкою – уколеш себе,

працюєш з молотком – вдариш по пальцю,

ріжеш ножем – поріжешся (це про мою дружину ))) )

готуєш їсти – обпікаєш собі пальці (я часто обпікаю ))) )

живеш з іншими людьми – або ти або тобі причинять біль,

будуєш відносини з людьми – так само або ти або тобі причинять біль.

Особливо коли робиш це все вперше, ймовірність поранитись є великою.

З власного досвіду:

іноді я розчаровуюсь в собі, в тому, що хтось довгий час не змінюється.

І коли відчуваю біль, мені легше нічого не очікувати від людини й багато в неї не вкладати, тоді принаймні захищаєш своє серце від болю. Проте з іншого боку я при цьому особливо й не вірю в те, що Бог її змінить.

Ісус не забирав свого серця від болю. Ми теж маємо в рамках розумного не приховувати свого серця від ймовірного болю.

Історія про Варнаву й Савла є прикладом того, як вірити в інших:

«26 Прийшовши до Єрусалима, намагався пристати до учнів. Та всі його боялися, не вірячи, що він є учнем.

27 Варнава, взявши його, привів до апостолів і розповів їм, як у дорозі побачив Господа, як говорив йому, як у Дамаску відважно поводився в ім'я Ісуса.

28 І був з ними, входячи й виходячи з Єрусалима, сміливо діючи в ім'я Господа.

29 Говорив же і змагався з еліністами, а вони шукали його, щоб убити.

30 Дізналися про це брати, повели його до Кесарії, звідти відпустили до Тарсу

31 Церква по всій Юдеї, Галилеї і Самарії мала мир, будуючись і ходячи в Господнім страсі, сповнювалася втіхою Святого Духа»

(Дiї 9:26-31)

Савл був ревним гонителем учнів Христа. Всі учні Христа знали про нього і дуже сильно боялися. Після того, як йому з’явився Ісус, Савл розкаявся і став ревним послідовником Ісуса. Коли він намагався приєднатися до учнів (стати частиною малої групи ))) ), ніхто не вірив, що він є учнем. Однак Варнава повірив Савлові. І більше того, настільки сильно повірив, що не побоявся привести його до апостолів, щоб і ті нарешті його прийняли. Потім Варнава постійно був з ним, допомагаючи Савлові. Діяльність Савла викликала неоднозначну реакцію: багато хто намагався його вбити. Очевидно для Церкви його служіння не було достатньо корисним. Як тільки його було відправлено до рідного Тарсу (територія Туреччини), настав мир для всіх церков.

Далі в Діях Апостолів 11 розділі мова йде про утворення церкви в м.Антіохія (територія Сірії):

«22 Вістка про них досягла Єрусалимської церкви. Послали Варнаву, щоб пішов до Антіохії.

23 Він, прийшовши і побачивши Божу благодать, зрадів і заохочував усіх рішучістю серця триматися Господа,

24 бо був людиною доброю і сповненою Святого Духа і віри. І багато людей пристало до Господа.

25 Попрямував до Тарса, щоб відшукати Савла.

26 Знайшовши, привів до Антіохії. Сталося, що вони цілий рік збиралися в церкві, навчаючи велику громаду. Вперше в Антіохії учнів названо християнами»

(Дії 11:22-26)

Варнава вирішив, що Савл зможе допомагати йому вести й навчати велику громаду віруючих не юдеїв в Антіохії. Варнава був добрим і сповненим віри. Це допомогло йому повірити в Савла, в якого, мабуть, ніхто й не вірив. Ми маємо бути добрими один до одного і вірити в один одного.

Віра Варнави допомогла Савлу стати, тим ким він став – одним із найсильніших апостолів.

«Віра виявляє в людині здібності, про які він навіть і не підозрював, і будь-які мрії здійснюються»

Юліуш Вонтроба